Чи думав Тарас, коли встромив вербову гілку в Оренбурзьку землю, що через багато років вербова гілочка потрапить в українську землю. Невідомо. А може, і думав, особливо тоді, коли з тої гілочки в Новопетрівській фортеці за 8 років виросла справжня верба, яка своїм гіллям обіймала Тарасова і заспокоювала…
Перебуваючи на засланні на Кос-Аралі, Тарас Шевченко знайшов на дорозі гілочку верби, посадив її, дбайливо доглядав і незабаром виросла верба, під тінню від якої любив відпочивати Тарас Григорович. У 1963 р., напередодні 150-літнього Шевченкового ювілею поет Андрій Малишко привіз гілочки верби із Казахстану. Їх було посаджено в Києві біля Спілки письменників та у голосіївському будинку поета Максима Рильського.
Акції «Тарасова верба», яка була розпочата до 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка і триває до нині, ставить за мету збагачення духовного і природного довкілля та виховання підростаючого покоління на кращих традиціях українського народу. Саджанці Шевченкової верби висаджуються по містах та селах України.
Малинський лісотехнічний коледж долучився до акції, навесні 2016 року організували заготівлю кількох гілочок від шевченкової верби біля голосіївського будинку поета Максима Рильського, посадив їх у теплиці. Потім, коли гілочки прийнялись і пустили листочки, вирішили пересадити їх на теріторії навчального закладу.
30 березня студенти висадили Шевченківську вербу на теріторю Малинського лісотехнічного коледжу.
І на Малинщині відтепер росте Шевченкова верба…
