Самоконтроль є умовою адекватної, цілеспрямованої, інтегрованої психіки. Самовиховання й самовдосконалення особистості, навчання й професійна діяльність, поводження в суспільстві припускають неодмінну включеність у них самоконтролю. Самоконтроль відноситься до числа обов’язкових ознак свідомості й самосвідомості людини. Він виступає як умова адекватного психічного світу й об’єктивної реальності.

   Самоконтроль невід’ємним образом включений в усі види діяльності: ігрову, навчальну, трудову, наукову, спортивну. До числа загальних видів самоконтролю можна віднести часовий, просторовий, структурний, а також принцип довільності самоконтролю.

   Якщо у вас розвинена ця риса, ви можете свідомо контролювати те, що відчуваєте і робите. Ви дисципліновані та контролюєте власні бажання та емоції, а не навпаки.

   Самоконтроль може розглядатися як ресурс, який можна використати та виснажити. Гарною метафорою буде сказати, що самоконтроль діє як м’яз , який можна переобтяжити понаднормовим навантаженням чи накачати за допомогою регулярної практики.

Девіз самоконтролю:

РЕГУЛЮВАТИ СВОЇ ЕМОЦІЇ

Вправи для самоконтролю:

– Наступного разу, коли засмутитесь, зробіть свідому спробу проконтролювати власні емоції та зосередитись на позитивних аспектах.

– Ставте собі щоденні цілі та виконуйте їх.

– Звертайте увагу на свій біологічний годинник. Робіть найважливіші речі тоді, коли ви найбільш жваві.

   Завершальною ланкою цілісного процесу самоконтролю є саморегуляція особистістю складних психічних актів, власної поведінки.

   Існує два типи саморегуляції:

– Тактичний – це саморегуляція, яка має часові межі свого здійснення.

– Стратегічний – це саморегуляція поведінки протягом довготривалого часу. Вона пов’язана з плануванням особистості.

   Механізмами саморегулювання є :

– Самооцінка – це результат розумових операцій (порівняння, аналіз, синтез).

– Образ «Я»- як результат самопізнання.

   Дуже не просто управляти почуттями й приборкувати їх, але можна навчитися. Саморегуляція дозволяє стримано ставитися до інших людей і терпимо сприймати їхні недоліки.

   У виробленні моральної культури, мужності, у формуванні ерудиції й в умінні керувати людьми чималу роль грають прийоми самовиховання:

– Самооцінка. Формується шляхом порівняння себе з іншими. Людина повинна точно знати, які якості варто виховувати в собі.

– Само наказ. Це коротке, уривчасте розпорядження, зроблене самому собі: «Розмовляти спокійно!», «Не піддаватися на провокацію!», «Мовчати!», допомагає стримувати емоції.

– Само навіяння. Допомагає не виходити за прийняті рамки правил культурного поводження, володіти собою в самих важких ситуаціях.

– Само коректування. Дозволяє перетворити хаос  негативних думок і почуттів у гармонію.

    Самоконтроль та самокорекція це досить вагомі чинники для гармонійного існування в суспільстві, якими потрібно вірно використовувати в житті кожної особистості.

Практичний психолог Лук’янчук І. В.