Багато трагедій пережив український народ, але страшнішого лиха, ніж голод 30-х років, історія України не знає. Його причини досі остаточно не з’ясовані. Очевидно одне – голод в Україні виник не внаслідок стихійного лиха, а був організований штучно.

Смерть чекала на шляхах, на полі, по хатах. А в новий 1933 рік уся Україна перетворилася на суцільну могилу. У світі не зафіксовано голодомору, подібного до того, який випав на долю України.

Страшно ступати болючими стежками пам’яті про небачений у світі голодомор, який стався на благословенній землі нашого квітучого краю. Досі не віриться, що в Україні – житниці всієї тодішньої радянської імперії раптово зник хліб і люди залишилися без зернини. Пухли старі й малі, вмирали роди і села.

Правда про голод, якою б вона не була страхітливою, потрібна не лише тим, хто пережив його, а й молодому поколінню.

22 листопада у коледжі були проведені заходи пам’яті жертв голодомору 30-х років. Студенти навчального закладу переглянули документальний фільм “Голодомор 1932-1933 рр. Постгеноцидний синдром”. У холі центрального корпусу було встановлено «Куточок пам’яті».

У пам’яті українців та інших націй голодомор 1932-1933 рр. назавжди залишиться однією з найстрашніших сторінок минулого, яка сприймається на рівні емоцій. Але, в той же час, голодомор – це історичне явище, яке відбувалося у конкретний час, у конкретному місці і є наслідком дій конкретних осіб.