Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять про тих українців, які були заморені голодом у 1932-33 роках і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.Навіть через 91 рік ступати боляче стежками жахливої трагедії, яка сталася на благословенній, квітучій землі житниці світу.Не було тоді ні війни, ні засухи, ні потопу, ні епідемії. А була тільки зла воля одних людей проти інших. Український голокост – це втілення надприродного Зла.

В могилу пішли найкращі, забираючи з собою найкоштовніше, що є в нації -її генофонд. Україну знищували і фізично, і духовно. Це геноцид і етноцид, винищення української нації. Голодомори українського народу – це не просто рядки нашої історії, що їх треба вивчити і забути. Це ті сторінки, які ми щороку освячуємо вогнем палаючої свічки на підвіконні – щоб пам’ятати. Тож сьогодні, тримаючи в руках окраєць святого для нашої країни хліба, не забуваймо тих, хто віддав за це життя.

Бібліотека