1 грудня 1991 року, відбувся Всеукраїнський референдум, на якому волевиявленням народу було підтверджено ухвалений 24 серпня Акт проголошення незалежності України.

Позбавити населення історичної пам’яті та інсталювати в суспільну свідомість необхідні наративи – важливе завдання для будь-якого завойовника на приєднаних територіях. Щодо України наполегливо ширяться міфи: мовляв, українці за Незалежність не боролися, а три десятиліття тому держава нам дісталася “як подарунок”; Україну вигадали поляки й австрійці; Україна не має державних традицій – їй лише 30 років і до 1991 року вона ніколи не була самостійною; Україна – “держава-помилка”, а її території “подаровані” російськими царями та радянськими генсеками тощо.

Подібні твердження – типовий приклад маніпулятивного трактування історичних фактів. Упродовж своєї історії українці вперто й послідовно йшли до здобуття свободи. А буремне XX сторіччя відзначилося цілою низкою менш та більш успішних спроб утвердити Незалежну Українську державу. Своєрідне “вікно можливостей” для державної самостійності відкривалося під час історичних катаклізмів – Першої світової війни (1914–1918), Другої світової (1939–1945), розпаду Східного блоку та СРСР (1989–1991). Українці неодмінно користалися з означених геополітичних зсувів та здійснювали спроби реалізувати власний державний проєкт: парламентську республіку, гетьманську монархію, диктатуру, національну радянську форму правління, повстанські республіки.

1 грудня у коледжі була проведена виховна година по вшановуванню учасників боротьби за незалежність України «Історія незалежності: як українці боролися за власну державу».

«Хто не знає свого минулого, той не вартий свого майбутнього», — писав видатний поет М. Т. Рильський. Ці слова надзвичайно актуальні для кожного з нас, бо справжній українець повинен знати історію свого народу, імена видатних людей, якими пишається країна.

 Прес-служба коледжу