Зерна духовності

Традиції, свята, обряди

 

Великдень – найсвітліше, найбільш шановане в народі свято. Про його особливості, традиції розповідає викладач культурології Малинського лісоколеджу Інна Музика.

– З нагоди свята у всіх усюдах розносився церковний благовіст, при цьому вважалося, що чим гучніше дзвонити, тим багатший буде врожай. А стосовно самої назви свята існує таке пояснення: у день, коли воскрес Божий Син, сонце з радості не заходило, звідси й назва «Великдень».

Найурочистіший момент Всеношної служби настає опівночі, коли священник сповіщає, що Христос воскрес, а всі присутні з трепетом відповідають: «Воістину воскрес!» Після закінчення служби святкова процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починають освячувати обрядові пасхальні страви – паски, крашанки, ковбаси, сало тощо – і христовуватись одне з одним.

Обряд розговіння у різних місцевостях України відбувався по-різному. Одна з найбільших розповсюджених його форм має такий вигляд: господар обходить тричі навколо столу, з мискою, наповненою «свяченим». Ставши обличчям до святих образів, він розрізує на тарілці кілька свячених яєць і кінчиком ножа або ложкою підносить частину яйця до рота (ніби причащає) кожному членові родини, примовляючи: «Дай Боже, ще й на той рік дочекатися світлого празника Воскресіння Христового в щасті та здоров’ї!»

Спочатку їли свячену паску, яйця, сало, ковбаси, а вже потім – порося та інші м’ясні делікатеси. Стежили, щоб жодна кришка не впала на підлогу і її не затоптали ногами, тому що це – гріх. Кришки, що залишилися на столі, кидали у вогонь – «щоб миші не поїли».

Напиватись під час розговин не можна, бо як «уп’єшся на  розговинах, то цілий ік будеш ходити немов у пісні, так тебе Бог покарає».

Після святкового сніданку розпочиналися масові гуляння ( у Західній Україні, на Поділлі вони називалися гаївками, гагілками тощо). Люди обмінювалися традиційними вітаннями, промовляючи: «Христос воскрес!» – «Воістину воскрес!», а часто трикратно цілувалися. При цьому заведено обдаровувати один одного крашанками.

Молодь сусідніх сіл змагались між собою в тому, хто краще організує гаївки. Розрізняли ігри дитячі, парубочі, дівочі, змішані й загальні.

Широко побутував звичай обливання водою на другий день після Великодня. Обливалися водою переважно молодь і діти. Ще вдосвіта парубки-обливальщики по тих хатах, де були дорослі дівчата, і за кожну одержували по парі крашанок. Дівчата вже заздалегідь чекали на обливальників, а ту, яка заспала і не встигла прибратися, обливали водою. Пізніше було прийнято, щоб парубок обприскував свою дівчину парфумами. За традицією дівчата могли відкупитись від купання певною кількістю крашанок чи писанок. Звичай обливання водою зберігся й у Чехії, Польщі, а в Німеччині цього дня існувало повір’я, що коли у Великодню неділю мовчки зачерпнути води з струмка(за течією), то така вода набирає цілющої сили. І взагалі німці вважають, що для здоров’я добре облити себе чи когось іншого водою, набраною опівночі проти Великодня.

Також у Світлий понеділок було заведено ходити один до одного в гості. Цього дня навідувалися до хрещених батьків, інших родичів, обдаровуючи їх крашанками та пасками.

Загальні великодні гуляння закінчувалися на початку наступного тижня, який називався Провідним.

Але, зважаючи на заборонні заходи, пов’язані з коронавірусною інфекцією, слід дотримуватись таких рекомендацій: 

Не можна ходити в гості. Як би не хотілося, варто залишитися вдома. Не варто приймати у себе гостей. Все ж самоізоляція і карантин – це не порожні слова. Термічна обробка всіх продуктів тваринного походження є обов’язковою. Часто мий руки і примусь близьких мити їх якомога частіше теж.

– Що ще можна і не можна робити на Великдень?

Великдень або Воскресіння Христове, Паска — святковий день. Тож усі обмеження Страсної Седмиці втрачають силу. Ті, хто постував, можуть розговлятися (перша скоромна трапеза після посту) одразу після Літургії та причастя. Немає також суворої заборони на прибирання хати та роботу. Звісно, бажано цей день присвятити радості та відпочинку з приводу великого свята, але якщо праця є необхідною, вона не заборонена. Цього дня не можна перебувати в печалі, злитися, ображатися чи сваритися з близькими. Слід від душі вітати людей та запрошувати в гості — одним словом, приносити радість ближньому.

     – А які народні повір’я та прикмети існували в народі?

– Їх існувало багато, але деякі з них дійшли й до сьогодні. Наприклад, якщо на Великдень дощ або небо захмарне – буде врожай. В день свята Воскресіння Господнього ворота у царство небесне відкриті, а той, хто в цей день умре, прямісінько піде до раю.

На Великдень «Сонце грає» – в цей день воно веселиться на небі; Перед Великодньою неділею не годиться спати, бо «хто спить, той все щастя проспить»; На Великдень усім слід веселитися, бо хто засмутиться – весь рік смутним ходитиме; Якщо хтось помирає на Великдень, вважається, що його щаслива душа попрямує одразу на небо, в Рай; У ніч проти Великодня відриваються усі земні скарби, вони світяться у землі вогниками, та бачити їх може лише чисте невинне дитя; Аби дитину цілий рік ніхто не наврочив, на Великдень треба перехрестити її писанкою і промовити: «Як це яєчко ніхто ніколи не зурочить, так і (ім’я дитини) ніхто ніколи не зурочить». Тоді треба дати дитині поцілувати яйце.

Якщо на Великдень небо ясне та сонце грає – буде хороший врожай та жарке літо, а як дощ – добре вродять злаки; Якщо в неділю розіграється непогода, вся весна буде дощовою; Як на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а як господиня – то льон; Якщо на Великдень чухаються губи – чекай поцілунку, а як вдаришся ліктем – знай, що про тебе згадав коханий; Якщо чухаються брови – це до побачення. Якщо на другий день Великодня ясна погода – літо буде мокре, якщо хмарна – літо буде сухе.

Ще є декілька звичаїв на Великдень: старі люди розчісували волосся й рахували, скільки лишиться волосин на гребені – стільки ж у них буде і внуків. Поширеним був звичай купання у неділю зі сріблом чи золотом – це мало забезпечити достаток і багатство. Дівчата у великодній тиждень умивалися водою з крашанки, аби бути рум’яними, та ставали ногою на сокиру, щоб бути міцними. Аби руки не пітніли, на Великдень не брали до рук сіль. Вважалося, що великодня писанка чи крашанка може полегшити будь-яку хворобу та напасть. Яйцем можна викатати хворого по тілу. Також до кінця свят не викидали шкаралупки цих яєць.

Нині Великдень – це не просто релігійне свято, це культурна спадщина нашого народну, яскрава і неповторна. Тому бажаю всім нам зустріти й повести цей день незабутньо, по-особливому, щоб всіх осяяла Божа благодать. А в родинах завжди панували мир, благополуччя, любов, добробут і злагода.

Записав Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.