«Той рік голодний пам’ятали всі…»

       23 листопада з нагоди 90-річчя з дня Голодомору 1933 року в Україні та Дня пам’яті жертв голодоморів викладач історії Малинського фахового коледжу

Б.В. Лісовський провів тематичні лекції для студентів І та ІІ курсів.

          Під час занять здобувачам освіти зазначалося, що Голодомор 1932-1933 років — другий акт геноциду українського народу, організований керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду. Вбивство голодом відбувалося в Україні й на Кубані як до 1933 року, так і в 1933 році.  

         Голодомор викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу й Української СРР на чолі зі Й. Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

          З оприлюднених Володимиром Сергійчуком нових документів історико-криміналістична експертиза встановила число загиблих від Голодомору — 9 млн 108,5 тисяч в УСРР, а разом із етнічними українськими регіонами Північнокавказького краю — 10,5 млн.

          У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинули від 3 до 7 млн осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч.

           Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

              Трагічні події сьогоднішнього дня наочно показують нам всім, що дуже важлива жива пам’ять всіх жертв.26 листопада о 16:00 відбудеться Загальнонаціональна хвилина мовчання та традиційна акція «Запали свічку». Кожен небайдужий на своєму вікні запалює свічку у молитві за душі цих померлих. Це – не тільки поминальна акція, а й традиція, що єднає нас, творить із нас націю, глибинно пов’язує сучасне і минуле покоління.

          Головними складовими політики Голодомору були:

          Насильне вилучення всіх продовольчих припасів:

         Липень 1932 р. – влада ухвалила завідомо нереальні до виконання плани хлібозаготівель;

        Серпень 1932 р. – прийнято закон «Про п’ять колосків», за яким засуджували навіть дітей, які збирали колоски пшениці на полях;

       Листопад 1932 р. – запроваджено натуральні штрафи, що означало вилучення всіх харчів у селян;

       Грудень 1932 р. – примусово вивезено із колгоспів усі фонди, в тому числі і насіннєві.

         Блокада мешканців окремих територій та всієї України:

         Листопад 1932 р. – в Україні запроваджується система голодних гетто – «чорних дощок». Занесення на 2 чорні дошки» колгоспів, сіл і цілих районів означало їх повну ізоляцію, вилучення всього продовольства, заборону ввезення, будь-яких товарів та інші жорстокі репресії, що було рівнозначним смертному вироку їх мешканцям. Всього на «чорну дошку» було занесено до третини сіл України.

            Січень 1933 р. – забороняється виїзд за межі України. Відповідно до директиви Сталіна території УСРР і Кубані, в той час переважно заселеної

українцями, були оточені збройними загонами для блокування виїзду селян «за хлібом» в інші регіони. Таких заходів більше ніде і ніколи не застосовувалося в СРСР.

          У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала

вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.

        Радянська влада злочинно замовчувала факт голоду. Жодної офіційної згадки про цю жахливу трагедію не було зроблено. Офіційно голоду не було. Навіть такого слова в офіційних документах не вживалося. Масові смертність і опухання у владних документах називали – «продовольчими труднощами».

        Тим не менш, деякі західні журналісти, які побували за залізною завісою тоталітаризму, публікували репортажі про злочин, доносили світові правду про те, що відбувається. Одним із них був британський журналіст Гарет Джонс.

          День пам’яті жертв голодоморів запроваджений згідно з указом Президента

України Леоніда Кучми № 1310 від 26 листопада 1998 року як «День пам’яті жертв голодоморів». А відповідно до Указу президента Віктора Ющенка № 431 від 21 травня 2007 називається «День пам’яті жертв голодоморів».

          У 2006 році Верховна Рада визнала Голодомор 1932-33 років геноцидом

українського народу.

           У результаті Голодомору 1932-1933 років, за різними оцінками, загинули від 3 до 7 млн осіб: щохвилини Україна втрачала 17 своїх дітей, щогодини — близько тисячі, щотижня — близько 25 тисяч.

            Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

            Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 1933 року все одно

хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після тих страшних років. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, одним сумом, однією надією.

           Темі Голодомору присвятили свої твори й письменники – Василь Барка («Жовтий князь», 1963), Улас Самчук  («Марія», 1934р.), Анатолій Дімаров, Андрій Малишко та багато інших. 

           Під час заняття було проаналізовано й ситуацію в голодні 1932-1933 роки й на Житомирщині та Малинщині, де також багато загинуло людей від голоду.              

            Озиратися в минуле слід кожному. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І коли люди не зроблять сьогодні висновків, то вони будуть ходити по колу.

            Нині доля Батьківщини в руках ваших батьків, завтра – у ваших. Щоб трагедії народу ніколи не повторилися необхідно, щоб ваші руки були міцними, надійними, голови – світлими, а серця – благородними.

            Слава ЗСУ та Україні!

Таміла ДОНЦОВА,

Голова ЦК ГСД.