Бортництво — найдавніший етап в розвитку бджільництва. В Україні найбільше славились бортництвом Чернігівщина, Полтавщина і Катеринославщина (тепер Дніпропетровська обл.). Довгий час це була одна із зон найрозвиненішого бджільництва. Бортництво дожило в лісах Волині, північної Чернігівщини та північної Київщини до початку XX століття.

На початку XXI століття осередки бортництва існують у деяких селах північних районів Житомирської (Овруцький, Олевський) та Рівненської (Володимирецький, Рокитнівський) областей. Рамковий вулик і промислове пасічництво витіснило традиційне лісове, але на Житомирщині воно збереглося. Наприклад, на теренах Поліського заповідника й у місцевих селах функціонують майже 1800 бортей. Їх обслуговують родини із Селезівки, Сирниці і Кованки (Овруччина). Через відсутність відповідних дерев борті роблять із дощок або користуються зробленими їхніми предками. У цих селах є цілі династії бджолярів, які передають реманент і мудрість з покоління в покоління.

Борть була частково розбірним вуликом і надавала можливість його повторного використання після щорічного вирізання медових щільників. Видовбаний оцупок дерева споряджався льотком, покривався дашком з лубу, соломи, очерету, драниць. Нещодавно на території Малинського фахового коледжу здобувачам освіти, було продемонстровано встановлення борті за допомогою сучасних засобів альпінійського спорядження.

Світлана СТАСЮК, голова циклової комісії