«Я в намисто приберуся і в люстерко подивлюся»

Той, хто добре знає історію свого народу, може підтвердити: серед простих людей одвічно жила тяга до красивого, привабливого, естетично доцільного й етично вивершеного. Іздавен, як тільки в родинах підростали дівчатка, бабусі й матері намагалися наготувати придане – вишитих блузок, сорочок, рушників, пошиванок, наткати полотна і рябчунів. У переважній більшості до цього рукомесництва привчали підлітків. Пошана до праці, естетичності, що обов’язково поєднувалася з практичною доцільністю, була не модою, а

природною потребою. Згідно з утрадиційненими звичаями, про вдатливість тої чи тої дівчини судили не за кількістю придбаних заморських помаранчевих шовків, а власноруч виготовлених домашніх виробів. 

В українському народному костюмі втілилася історична доля народу, його культура і традиції. Національний одяг зберігає в собі особливості різних культурних епох, тому він є одним з найважливіших історичних джерел вивчення культурних особливостей українського народу.

15  березня в коледжі відбувся показовий захід «Я в намисто приберуся і в люстерко подивлюся», з презентацією чоловічого і жіночого національного вбрання. Академічні групи І-ІІІ курсів презентували: традиції вишивки українського народу; національне жіноче та чоловіче національне святкове, весільне та повсякденне вбрання; жіночі головні убори – стрічки, віночки та хустки; чоловічі головні убори; жіночі національні прикраси (аксесуари); жіночі та чоловічі пояси, а також український рушник  як оберіг нашого народу.

«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина має пам’ятати, звідки вона родом, де її коріння, глибоко знати історію свого народу, його мову, культуру.

Прес-служба коледжу