В 1937 році, в Харкові, Олександром Миколайовичем Недашківським, батьки якого походили з села Недашки Малинськогорайону, була розроблена однорядна лісопосадочна машина ПН-4. Ця машина не дала бажаних результатів, що примусило конструктора вдосконалити машину, і в 1940 році з’явилась нова модель ПНД-4 з дисковим сошником і новим типом підйомного механізму. В 1947 році була вона прийнята до серійного виробництва під маркою СЛН-1.

За допомогою машини О. М. Недашківського посаджено сотні тисяч гектарів лісових угідь. Вона використовувалась для посадки лісонасаджень суцільними масивами на добре оброблених ґрунтах.

Лісна саджалка СЛН-1 була розрахована для однорядної посадки сіянців і саджанців дерев, кущів на глибину до 30 см. Машина однорядна, сошникова, має важільний посадочний апарат, транспортир, що подає до нього сіянці; автоматичний підйомник. Для нормальної роботи потребує таку вологість ґрунту, при якій земля не налипає на сошники і катки, що ущільнюють ґрунт. Саджалка вміщує до 10 тисяч рослин. Машину обслуговували 2 робітника, які достають сіянці із ящиків і кладуть їх на валки транспортира, звідки вони підносяться до посадочного апарату. Вага машини 790 кг. Продуктивність біля 3700 погонних м/час.

У 1949 році О.М. Недашківський став лауреатом Сталінської (після 1967 р. – Державної) премії СРСР за видатні винаходи і докорінні вдосконалення методів виробництва.

Лось О.В., викладач історії