30 вересня – Всеукраїнський день бібліотек. Свято бібліотек – це, передусім, свято книги, великдень нашого духу, що починається із Сковороди та Котляревського, духу, що вийшов із “Кобзаря” Шевченка, через святий “Собор” Гончара і чорну голгофу Стуса, катівні Теліги і душевний біль Ліни Костенко. Ріднити людей з книгою, відкривати їм красу і силу слова, що може бути достойнішим? А книги… Вони такі різні, різнокольорові, невеликі і обємні, а інколи і просто тоненькі. Деякі несуть запах морської хвилі, інші пахнуть живицею карпатських смерек, інші медами степової пшениці, яблуками українських садів. Так оспівують книжки поети і письменники. Хтось із мудрих сказав: ” Бібліотекар – це не професія, а стан душі”. І це насправді так!

Тож бажаємо кожному з нас у день бібліотек, щоб поруч завжди були люди, які підтримають, коли ми спіткнемося, які надихнуть, коли у нас опустяться руки, які вислухають і порадять, коли ми зневіримось, які поділяться знаннями, щоб ми швидше робили вибір серед сотень можливих рішень. Бажаємо також, щоб поруч були ті, хто шукає і хоче дізнатися нове, з ким є спільна мрія і мета, хто готовий радіти перемогам і переживати наші невдачі. Сьогодні кожного з нас тримає і мотивує лють до ворога та любов до своєї землі. Тож безмежна вдячність Силам Оборони! Завдяки Вам ми можемо жити, працювати і відзначати День бібліотек сьогодні.

З любов`ю ваша бібліотека.