Присвячується древньому Коростеню та його жителям з нагоди Дня міста
Там, де Уж проплива, Коростень древній стоїть.
У віках славний він дерунами й піснями!
Його міць, сила й краса таємницю таїть
Його люблять великі й малі давно до нестями!
Люди гарні живуть, працьовиті усі.
На свята люблять і дерунців ще поїсти,
Коростень радує всіх у цій дивній красі,
І ще більше планує розцвісти!..
Зазнав край древлян не одне з потрясінь.
Ольга, княгиня, колись його весь іспалила.
Чув він плач матерів і дружин голосінь,
Але духу древлян вона так і не вбила!..
Окупант ненависний сьогодні біди додає —
Не одного вже сина-Героя сховали…
Допомогу посильну місто у війні надає,
Бо не хочуть терпіть древляни рашистів навали!..
Будеш жити й збивать ворога далі із ніг!
І в гранітнім зеніті ранки світлі стрічати.
Край древлянський не допустить потомків печеніг,
І не буде більш гірко так плакати мати!..
Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.
29.05.2022 року.
м. Малин.
Із циклу «Поезія війни»
Рідній школі
Вже школа стоїть без вікон і дверей —
«Асвабадітєлі» тут добре постарались…
Вчителі, батьки і учні не чекають райдужних вістей,
Бо й до рідної Альма-матер рашисти вже дістались…
В ній раніше тут лунав дитячий гам.
Письменників, теореми, синуси і формули вивчали.
Від ракет російських стало боляче і яблуневим пелюсткам –
Цю алею ще колись випускники саджали!..
В школі цій чудовій традиція була:
Зустрічатись раз у рік у травні.
А тепер через рашистів клятих вона відцвіла,
Бо понесла уже школа втрати непоправні…
Мов сирота, холодна, чорна і німа.
Зруйнована до тла, вітрами, дощами рясно вмита…
Чому стоїш ти, школо, вже сумна?
Хоча й війна, але ж тебе не вбито?!
Прийдем всі дружно, неодмінно ми у класи!
Вивчати нові сполуки, моря, країни і закони Ома…
На уроках будем слухать вчителів всіх повсякчас,
Й після Перемоги більше не сидітимемо вдома!
Подолають Збройні Сили підлих окупантів!
Мир і спокій запанують у нашій Вкраїні!
Вже ніколи не допустим російських мутантів –
Перший дзвоник в рідній школі радісно зустрінем!
Богдан Лісовський.
м.Малин
23.05.2022р.
Із циклу “Поезія війни”
Малинцям
У лузі слізно так кує зозуля,
В гаях щебечуть гучно так птахи.
Вони нагадують: не спить ворожа куля!
На жаль, тривають й в Малині жахи…
А люди хочуть вже тепла, добра та миру.
Хоча їх душі біль і надія обпіка.
В церквах всі проголошують лише молитву щиру,
Бо доля малинцям припала не легка…
Здолаєм москалів, проклятих оцих орків!
Горя, біди, розрухи й сліз вже вдосталь нам.
Прадавній Малин лік борні веде уже багато років,
Завдячуючи мужності й хоробрості дідам, батькам й синам.
Ще ж й хлопці мужні нам допомагають.
Позбавитись ярма російської чуми.
Разом із ними сумні думки вмить пропадають,
І в місті рідному, надіємось, не буде більше тьми!
Тримайсь, живи, мій рідний, древній Малин!
В віках ти пережив чимало вже біди.
Нехай не плачуть більше діти й мами
В молитві тихій просим Бога: “Спаси і сохрани!..”
Богдан ЛІСОВСЬКИЙ.
21.05.2022 р.
м.Малин